Млада: Нове обличчя української етніки Tala, Enter Music TV (03. 2006)
От чим дивує фольклор? Здатністю виживати. Ось чим – його перевіряли часом, революціями, людською забудькуватістю, модністю-немодністю, урбанізацією і рештою атрибутів соціуму. Чим унікальний джаз? Ступенем свободи, який дозволяє йому нескінченно змінюватися, перетворюючись на що завгодно і насичуючись музичними розчинами різної концентрації та походження. Симбіоз фольклору і джазу, як і діти, народжені у міжрасових шлюбах, загрожує оточуючим кавалком сюрпризів. Прорахувати завчасно всі його можливості – навряд чи можливо, але тим цікавіше долучитися до інтриги і зануритися у перипетії цього дивного діалогу. Звісно є одне маленьке але – треба щоб батьки, як кажуть генами не підкачали.
У випадку з молодою київською виконавицею Младою – генеалогічне дерево в нормі. Випускниця музичного училища імені Глієра, тривалий період закохана у джаз, Млада зацікавила своїми ідеями ще два десятки музикантів, які протягом 2004-2005 років періодично збиралися і розігрували цей сеанс одночасної гри між українськими народними піснями й інтернаціональними джазовими екзерсисами. Першим зародком, з якого три роки по тому виріс дебютник Млади "Ой, весна, весна" став проект 2002 року "Мрії козерога". З того часу у тандемі з піаністом і композитором Павлом Шепетою, Млада чаклувала над своєю першою самостійною студійною роботою. Шепета опікувався аранжуваннями, Млада – загальним продюсерським керівництвом. І, звісно, головним інструментом, головним персонажем цієї історії – вокалом. Композиції не перегружені ні співом, ні зайвими інструментальними моментами, в них дуже акуратно дотримані всі «санітарні норми» спільного існування зовсім різних пластів культури. Сім традиційних українських пісень, включаючи такі ходові номера як "Їхав, їхав козак містом" або заголовна мелодія, дуже обережно вийняті зі звичного контексту і занурені у другу, не менш комфортну, органічну музичну атмосферу, котра м’яко оповиває оригінал.
В альбомі «Ой весна, весна…» на рівних сходяться унікальна мелодичність народної музики і здатність джазу до легкого пристосування, досконалого засвоєння мистецтва мімікрії.
Пісня "Ой жаль мені вечірочка, що я й не гуляла" перетворюється в динамічний потік ейсід-джазу, пронизаного скретчами, іскрами синтезаторів та плачем флейти. Енергійний за замислом монолог "Їхав, їхав козак містом" стає ноктюрном, інкрустованим саксофоном."Ой весна, весна..." розігрується як захоплююча перекличка перкусії , бонгів, клавіш, голосових примочок та сопрано-саксофона. Виплакати приголомшливу тугу мелодії "Сидить Млада за столичком" допомагають струнний квартет та вібрафон. Східними мотивами починається пісенька "Прилетіла ластівочка", міцною блюзовою хвилею накриває "Ой сосонка, літом і зимой зелена", що переростає в фольк-джаз, в захмарну височінь фрі-джазу відносить композиція "Кроковеє колесо", присвячена унікальному джазовому гітаристу Пэту Мэтіні (Pat Matheny).
Міцна професійна підготовка дозволяє Младі лавірувати між народною манерою, естрадним стилем та джазовими вокалізами. Залишаючи недоторканими пронизливо-красиві мелодії оригіналу, Млада пропонує подивитися на знайомі фольклорні сюжети в інших декораціях. Її підхід далекий як від авангардних ексцесів, так і від сірих чергових переспівувань. Вона співає для тих, для кого традиція – не муміфіковані культурні останки, а живе явище, яке розвивається далі, не вичерпуючи своїх можливостей.
(за матеріалами www.music.com.ua